Ва́жко, нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Рудч. Ск. І. 180. Не розливай, мати, води, бо важко носити. Н. п. Тяжко-важко убогому багату любити. Н. п. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. 8. Коні уже важко йдуть. Грин. II. 104. Ва́жко бре́ше. Сильно вретъ. Ум. Важе́нько, важке́нько. А ненька зачула, важенько вдихнула. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 122.