В’ючити, чу, чиш, гл. Вьючить. Все що треба, в’ючили на коней. Стор. II. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 260.