В’юк, ка, м. Вьюкъ. Іде троє, а під ними по одному коню під в’юками. ЗОЮР. І. 157.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 260.