Білявий, а, е. Бѣлокурый, блондинъ. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Н. п., Ум. Білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. І. 217.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 68.