I. Біль, білі или белі (зват. п. Біле и беле), ж.

1) Бѣлыя нитки для шитья. Чуб. VII. 574. Під вербою над водою Катерина біль білила, із своєю біллю говорила: «ой беле моя, тонка беле! Н. п. Стоять намети як біль біленькі. Чуб. ІІІ. 275. Шиє вона шовком-біллю свому милому на неділю. Н. п. Всю ніч не спала, біль сукала. Мет. 313. Я з тебе, біле, плахту витчу. Мил. 84.

3) Часть дерева, слѣдующая непосредственно за корой. Н. Вол. у.

4) Бѣлизна. Полюби мене в чорні, а вже в білі полюбить і аби хто. Ном. № 2317. Полюбите насъ чорненькими, а бѣленькими насъ всякій полюбить.

5) Сало. Вх. Лем. 392., Ум. Білечка. Забери собі біль-білечку. Чуб. ІІІ. 470.

II. Біль, лю, м. Бѣлая краска, бѣлило. Ой у полі коршма дильом дильована, дильом дольована, більом більована. Н. п. (Бердич. д.).

III. Біль, болю, м. Боль, страданіе. Чужий біль нікому не болить. Ном. № 2344.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 67.