Білило, ля, с.

1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. Та й купили білила…. дідам бороди білити. Грин. ІІІ. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. І. 39.

2) = і. І біль 1? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. «Ой з китайки, не з китайки, з білого білила». Мет. 45. Ум. Білилечко. Чуб. IV. 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 65.