Білан, на, м.

1) Блондинъ. Білан який з тебе, хлопче. Зміев. у.

2) Названіе бѣлаго вола, собаки и пр.

3) Бѣлый хлѣбъ? А ну лишім, люде добрі, горілочку пити, бо будемо в Бовцатулі білани кочіти. Гол. ІІІ. 224. Ум. Біланчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 64.