Бій, бою, м.

1) Бой, битва. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208. Боєм увійти. Вооруженной силой войти. У Київ мусив боєм увійти. К. ПС. 133.

2) Битье, побои. Бою більш не буде, а за велику провинність під арешт сажатимуть. О. 1862. V. 108. Жінка од бою вмерла. Харьк. г.

3) Убой (скота). Та мовчки як іти на плаху, мов у різницях віл на бій. Греб.

4) Боязнь, страхъ. має боя. Боится. Фр. Пр. 114.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 63.