Бідувати, дую, єш, гл. Бѣдствовать, терпѣть несчастье. П’є п’яниця неділю…. п’є п’яниця другую, а я бідна бідую. Чуб. V. 585. Лучче мені жінку мати, як самому бідувати. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 63.