Про УКРЛІТ.ORG

бідити

Бідити, джу, диш, гл. Бѣдствовать. Гн. II. 188. Дрібні діти мати та отак бідити…. а Господи милосердний! Камен. у. Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки бідить. Камен. у. Нарід дуже з голоду бідив. Гн. II. 189.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 62.

вгору