Біб, бобу, м.

1) Раст. Бобъ, Vivia faba L. Чуб. V. 1157.

2) Дати бобу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш «пробу!» [вмѣсто «про-бі»] Ном. № 3633. Взяв доброго бобу. Былъ сильно побить. Чуб. ІІ. 524. Дав йому бобу залізного ззісти. Застрѣлилъ? Задалъ непосильную задачу? Ном. № 4186. Ум. Бібик, бобик, бобок, бобичок. Ув. Бобище. ЕЗ. V. 149.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 59.