Бучний, а, е. Роскошный, великолѣпный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. І. 145. Бучні були свачини. Н. Вол. у. Бучний дощ. Дождь съ большимъ вѣтромъ, бурей. Н. Вол. у., Ум. Бучненький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 118.