Бут, та, м.

1) Молодой зеленый лукъ.

2) Сапогъ. Як будемо мастеровать, скажемо сі бути ковать золотими підківками. Pauli. II. 157.

3) Щебень. Желех.

4) Фундаментъ? Хотіли хоча б бут забутить на осінь — нехай устоюється, так не прийдеться. Новомоск. у. ( Залюбовск.). См. Бутити.

5) мн. Бути. Родъ игры у мальчиковъ. Желех. Ум. Бутик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 116.