Буряк, ка, м.

1) Свекла, Beta vulgaris. ЗЮЗО. І. 114. На догад буряків, щоб дали капусти. Говорить объ одномъ, а намекаетъ на другое. Ном.

2) Кушанье изъ изжаренной свеклы. Маркев. 151.

3) Носящій бурку? Сомнительное слово, встрѣченное лишь въ фальсифицированной думѣ «Татарскій походъ Серпяги», напечатанной впервые Срезневскимъ: Усіх татар-буряків розбивали й пліндрували. Запор. Стар. І. 85 — 86. Ум. Бурячок, бурячечок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 115.