Бурхнути, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ бурхати.

1) Порывисто дунуть.

2) Линуть, налить черезъ верхъ.

3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33.

4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833.

5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі. Греб. 374.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 115.