Бурлакувати, ку́ю, єш, гл.
1) Быть бобылемъ, батракомъ, бродяжничать.
2) Вести холостую жизнь. МВ. ІІ. 142. Та йди додому хазяйнуй із жінкою, а я вже буду бурлакувать. Рудч. Ск. І. 207.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 113.