Бурити, рю, риш, гл.

1) Разрушать, ниспровергать, разорить.

2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила.

3) Волновать, возмущать.

4) Рыть. Киртиця бурит землю. Вх. Лем. 395.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 112.