Булькотати, кочу, чеш, булькотіти, кочу, тиш, гл.

1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173.

2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Грин. ІІІ. 341. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить. Мнж. 2.

3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче. Вх. Уг. 229.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 110.