Бугай, гая, м.

1) Племенной быкъ. Вас. 197.

2) пт. выпь. Ardea stellaris. Вх. Пч. II. 8. А бугай бугу! гне чайку в дугу. Макс. Бугай гуде в болоті. Греб. 400. Кахне крижня або прогуде бугай. О. 1862. VIII. 16.

3) Волчокъ (игрушка). Шейк.

4) Сильный и здоровый человѣкъ.

5) Названіе одного изъ ударовъ палкой въ игрѣ: віл. Ив. 22.

6) — скажений. Родъ дѣтской игры. Ив. 47.

7) мн. Родъ фасоли. МУЕ. I. 98. Ум. Бугаєць. Вас. 197, ХС. ІІІ. 62, бугайок. Ном. № 7283, бугайчик. Ув. Бугаяка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 105.