Брьохнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ брьохати.

1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Черк. у. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. Ез. V. 17.

2) Швырнуть, оросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю. Сим. 200.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 103.