Бруд, ду, м.

1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332.

2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая передъ появленіемъ младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Черк. у. У Мил. 21: послѣродовое очищеніе.

3) Гной изъ нарыва, раны. Оце палець як обривало, так скільки з його бруду попойшло. Черниг.

4) Поросль волосъ у брѣющагося человѣка. Який у тебе бруд великий поріс. Полт. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 101.