Про УКРЛІТ.ORG

бришкати

Бришкати, каю, єш, гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Мир. Пов. II. 118. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Аѳ. Тогді вже ніколи було гуляти та бришкати. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 100.

вгору