Брикнути, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ брикати.

1) Лягнуть. Кобила брикнула ногою.

2) Упасть, кувыркнуться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 98.