Бризнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бризкати.

1) Брызнуть. Навіть дощ ніколи не бризне на цей великий пісок. Дещо.

2) Упасть (въ воду). Росхитавшись, бризнув в воду. Котл. Ен. II. 42.

3) Ударить. Бризнула невістку по зубах.

4) Бризнув му в живі очі. Сказалъ ему рѣзко правду, сказалъ дерзость. Фр. Пр. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 98.