Брехнути, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ брехати.

1) Соврать. Можна і брехнути. Котл. Н. П. 358.

3) = Гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули. ХС. ІІ. 195.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 97.