Брехливий, а, е.

1) Лживый. Здається, був ти не брехливий, таким тебе зна наша Січ. Котл. Ен. VI. 53.

2) Любящій лаять. Брехливу собаку дальше чути. Ном. № 6818.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 97.