Братчик, ка, м.

1) Братъ. Братчику мій любий, вечеряй ти з нами. Федьк. І. 13. Було там багато нашого братчика.

2) Членъ братства (церковнаго и пр.) Чуб. ІІІ. 28. О. 1861. XI. Св. 68. О. 1862, IX. 47.

3) Членъ січі. Понаходило таки чимало братчиків-січовиків. Стор. МПр. 60.

4) Мн. Раст. Melampyrum nemorosum. Вх. Пч. II. 33. См. Братік, братко, брат.

5) Братчик і сестричка. Раст. Viola tricolor. Вх. Пч. II. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 95.