Бранка, ки, ж.

1) Плѣнница. Дівка бранка, Маруся попівна Богуславка. ЗОЮР. І. 210.

2) Наборъ (рекрутовъ). Я пішов до бранки, та не здавсі. Шух. І. 317. Стережіться, парубочки, бо либонь бранка буде. Гол. І. 139.

3) Родъ рыбы: Barbus fluviatilis. Вх. Лем. 394. Ум. Бріночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 92.