Бракувати, ку́ю, єш, гл.

1) Пренебрегать, отбрасывать. Єден бракує, другий пакує. Фр. Пр. 116.

2) безл. Недоставать. Коли у тебе бракує того насіння, позич його. Стор. МПр. 24. Чого вам бракує, то си докупіт. Фр. Пр. 116.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 92.