Борідка, ки ж?.

1), Ум. отъ борода. Левиц. Пов. 179. Його брівоньки — так, як шнурочок, його борідка — золотенькая. Чуб. ІІІ. 208. Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, махнув борідкою, замекав, заскакав. Греб. 362.

2) Нижняя или задняя часть лезвея топора. Сим. 24. Шух. І. 175.

3) Щетка на ногѣ лошади. В пісок ногами по борідки врився (кінь). К. МХ. 24.

4) = Бородиця 4. Гол. Од. 36.

5) — царська. Раст. Mirabilis jalapa L. Анн. 217. Од причілка цвів кущ панської рожі, цвіли всякі квітки — й гвоздики, й чорнобривці, й царська борідка, й кручені паничі. Левиц. І. V. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 87.