Болото, та, с.

1) Болото. Насміялась верша болоту, аж і сама в болоті. Ном.

2) Грязь. Не ходи туди, де ликом зав’язано і болотом замазано. Рудч. Ск. І. 111.

3) Збив го на болото. Избилъ его до безпамятства. Фр. Пр. 105. Ум. Болітце, болотечко. Доріжку проложив аж до того болітця, що коло мостка. Драг. 222.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 84.