Бокувати, ку́ю, єш, гл.

1) Сидѣть бокомъ. Де бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямесенько. Pauli. I. 101.

2) Сторониться, обходить стороною. Бокує чогось від мене. Фр. Пр. 103.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 83.