Бозя, зі, м.

1) Богъ (дѣтск.). О. 1861. ѴІІІ. 8.

2) Бозя калачі везе. Такъ говоритъ дѣтямъ, когда громъ гремитъ. То же значеніе: бозя свариться. Ном. № 564.

3) Піти до бозі. Пойти въ церковь. Черк. у. Ум. Бозінька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 82.