Божник, ка, м. = Біжник. Чуб. VII. 384. Божник із шитим рушником округи. К. ЧР. 38.

2) Рушник-божник. Полотенце для украшенія иконъ. Вас. 168.

3) Продавець иконъ. А в нас тоді саме божник ночував, отой, що ікони возить продавати, і плахти, й полотно і рушники — усячину. Пирят. у. Ум. Божничок. Рудч. Ск. II. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 82.