Бовкун, на, м.

1) Волъ, запряженный въ одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Нізащо й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у.

2) Большой снопъ, камышу. Лубен. у.

3) Танцювати бовкуном. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. Бовкунець. Чуб. II. 543, бовкунчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 78.