Бляхувати, хую, єш, гл.

1) Покрывать жестью.

2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані. Екатер. у.

3) У Котляревскаго употреблено въ значеніи: чеканить, выковывать изъ металла. Вокруг же щита на заломах найлуччі лицарські діла були бляховані в персонах. Котл. Ен. V. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 77.