Про УКРЛІТ.ORG

блискати

Блискати, каю, єш, гл.

1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. І. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. ІІІ. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401.

2) Бить задомъ, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 74.

вгору