Блиск, ку, м.

1) Свѣтъ. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш. Кіевск. у.

2) Блескъ. Панна…. в золотім колосю, така — аж блиск од неї б’є. Драг. 268. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 74.