Благословляти, ля́ю, єш, сов. в. благословити, влю, виш, гл.

1) Благословлять, благословить, давать, дать благословеніе. Чуб. І. 70. Владика благословляє нас на рушення. Стор. МПр. 51. Благослови ж мене, та мій батеньку, на сім посаді сісти. Н. п.

2) Славословить, восхвалять, величать. І Господа благословляла за долю добрую твою. Шевч. Благословив Бога. Єв. Л. II. 28.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 71.