Благовістити, щу, стиш, гл.

1) Благовѣщать. Та йдучи в Рим благовістити, зайшов у гай води напитись. Шевч.

2) Благовѣстить. Ком. Пр. № 484. Уже, тату, до церкви благовістять. Грин. І. 47. Чи вже благовістили до церкви? Стор. І. 223.

3) Разносить, разглашать. Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть якусь новину благовістить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 70.