Благові́сний, а, е.

1) Благовѣщенскій. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420.

2) Полуумный, сумасшедшій. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 70.