Благий, а, е.

1) Благой, блаженный. Отець Андрій…. устав та: «Боже благий, Боже мій милостивий!» каже. МВ. І. 133.

2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять. Радом. у.

3) Ветхій. Благенькі сорочечки, драночки.

4) Немощный, слабый. Ум. Благенький, благонький, благесенький. Віз у його благенький. Драг. 118.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 70.