Бик, ка, м.

1) Быкъ (молодой, кастрированный). До чого бик навик, того і волом схоче. Фр. Пр. 27. Міняй бики на воли, аби дома не були. Чуб. І. 272.

2) — дикий = олень. Вх. Пч. ІІ. 6.

3) Насѣк. Lucanus cervus, жукъ олень. Вх. Пч. ІІ. 27.

4) Прочный треножникъ, съ помощью котораго поднимаютъ мельничный камень. Чигир. у.

5) Родъ неподвижныхъ кандаловъ. КС. 1882. ѴІІІ. 263.

6) Родъ дѣтской игры. Ив. 47. Ум. Бичок, бичечок. Ув. Бичисько, бичище.