Бешкет, ту, м.

1) Скандалъ, безчестіе, посрамленіе. Се ще йому стиднійш буде, що при людях такий бешкет йому зробили. Кв.

2) Шумъ, смятеніе. Шейк.

Бешкет, ту, м. = Бескет. Київ усе по бешкетах та по кручах. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 54.