Бесідувати, дую, єш, гл.

1) = Беседувати. Турок до них бесідує. Гн. І. 63.

2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів «Отче наш». МУЕ. ІІІ. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 53.