Береговий, а, е.

1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующій съ берега.

2) Прибрежный. Хиба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. Лебед. у.

3) Употребл. какъ сущ. въ значеніи — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить. Кіев.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 51.