Безверхий, а, е.

1) Не имѣющій вершины.

2) Не имѣющій крыши. Тяжко матір покидати у безверхій хаті. Шевч.

3) О зданіи: не имѣющій трубы. Аф.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 37.