Бевкати, каю, єш, гл.

1) Звонить раздѣльно въ одинъ колоколъ. Ходім до церкви, бо вже почали бевкати.

2) Пороть дичь, говорить чепуху. Чорт зна, що ти бевкаєш.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 36.