Бевка, ки, ж.

1) Пойло для скота, собакъ, болтушка изъ муки, разведенной въ водѣ. Шейк.

2) Колонна? См. Белька. Ой піду я до церковці та стану за бевку; позираю раз на попа, а тричі на Євку. Гол. IV. 493.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 36.