Баюра, ри, ж.

1) Большая, глубокая лужа. Там у лісі такі баюри, що й маточини покрива. Аф. Їде школяр на сухе, мужик у баюрі. Рудан. I. 113. Перевези мене, чоловіче, без баюру. О. 1862. IX. 35.

2) Ямка въ земляномъ полу. В хаті… усюди баюри під ногами, — уже и не зазнать, коли долівку мазано. Г. Барв. 31. Ув. Баюрище.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 35.